Выборы как форма непосредственной демократии — страница 6

  • Просмотров 4637
  • Скачиваний 277
  • Размер файла 67
    Кб

зокрема, у слов'янських племен. Провід у цих племенах належав кращим людям, які обиралися. Це були переважно представники визнаних родів, що здобули пошану своєю діяльністю. Вони збиралися на "віче" — ради, де вирішували важливі питання життя племені, війни та миру. З утворенням і зміцненням Київської держави прин­ципи виборності набули загального характеру, хоча пуб­лічна влада в Київській Русі ще не мала парламентських

форм. Подальший розвиток інституту виборності в Україні пов'язується з існуванням Гетьманської держави, Запо­різької Січі і Слобідської України. Їм притаманна одна й та сама форма державного управління — демократична республіка. Носієм суверенної влади в цих республіках виступає весь народ. Всі державні інс­титуції без винятків формувались тільки шляхом виборів. Акт, що має назву "Правовий Уклад та Конституції відносно

прав і вільностей війська Запорожського", на­званий Конституцією України 1710р. гетьмана Пилипа Орлика, можна вважати першим нормативним актом писаного виборчого права України, оскільки він вперше фіксував принципи діяльності органів державної влади, порядок, терміни й періодичність скликання вищого представницького органу тих часів — Генеральної Ради. Особливе місце в історії становлення інституту ви­борності за умов

відновлення української державності посідають вибори до Установчих зборів Української На­родної Республіки. Норми Конституції Української На­родної Республіки, що формували засади виборчого пра­ва України на той час, разом із Законом про вибори до Українських Установчих Зборів становлять значну віху в історії відродження демократичних основ виборів до ви­щих представницьких органів. Особливий період розвитку виборчого

права України становить радянське виборче право. Концептуальним моментом щодо його розвитку виступає теза Леніна про неприйнятність парламентаризму як моделі організації політичної влади. Радянська виборча система, звичайно, не була сталою. У її розвитку простежуються такі періоди: перший — з 1917 до 1936—1937 рр., другий — з 1936 до 1985 рр., третій — із 1985 до 1990 рр. Основними ознаками першого періоду становлення "пролетарської"

виборчої системи були: запровадження виборів на принципах не загального, непрямого, нерівного виборчого права при відкритому голосуванні; існування в законо­давстві відкритого переліку політичних, соціальних, еко­номічних, релігійних цензів щодо виборчих прав; відсутність встановленої законом системи про­ведення виборів і підрахунків голосів; вибори проводи­лись аналогічно з виборами до партійних органів; відсутність