Вулканізм, як один із факторів рельєфоутворення — страница 13

Камчатцi (бiчний кратер вулкана Ключевська сопка) у 1938 р. було зафiксовано такi швидкостi перемiщення лави: на вiдстанi 10м вiд кратера — ЗО м/хв, 50м — 10, 100м — б i 1000м— лише 0,6 м/кв. Зовсiм iнакше вiдбувається виверження лав кислого i середнього складу. Кислi лави, вмiст кремнезему в яких перевищує 65 %, через їхню високу в’язкiсть течуть вкрай повiлъно, вихiд газiв iз них утруднений. Тому виверження таких лав часто спричиняє закупорення

кратера i супроводжується вибухами. Майже всi катастрофiчнi виверження на пам’ятi людства були пов’язанi з вулканiзмом кислого та середнъого складу. Температура кислих i середнiх лав дещо нижча i становить 800... 1000°С. Пiд час застигання та кристалiзацiї лав в умовах земної поверхнi утворюються ефузивнi породи. Лава — це магма, що виливається на земну поверхню при виверженнях, а потім твердішає. Виливання лави може відбуватися з

основного вершинного кратера, бічного кратера на схилі вулкана або з тріщин, зв'язаних із вулканічним вогнищем. Вона стікає вниз уздовж схилу у вигляді лавового потоку. У деяких випадках відбувається виливання лави в рифтових зонах величезної довжини. Наприклад, в Ісландії в 1783 р. у межах ланцюга кратерів Лакі, що витягнувся уздовж тектонічного розламу на відстань близько 20км, відбувся вилив ~12,5 км3 лави, що розподілилася на

площі -570 км2. Таблиця 2.1 Середній хімічний склад деяких лав (у вагових відсотках) Оксиди SiO2 Al2O3 Fe2O FeO MgO CaO Na2O H2O P2O5 MnO Нефеліновий Базальт 37,6 10,8 5,7 8,3 13,1 13,4 3,8 1,5 1 0,1 Базальт 48,5 14,3 3,1 8,5 8,8 10,4 2,3 0,7 0,3 0,2 Андезит 54,1 17,2 3,5 5,5 4,4 7,9 3,7 0,9 0,3 0,1 Тацит 63,6 16,7 2,2 3 2,1 5,5 4 0,6 0,2 0,1 Фоноліт 56,9 20,2 2,3 1,8 0,6 1,9 8,7 1 0,2 0,2 Трахіт 60,2 17,8 2,6 1,8 1,3 2,9 5,4 0,5 0,2 0,2 Ріоліт 73,1 12 2,1 1,6 0,2 0,8 4,3 0,6 0,1 0,1 Рухається над поверхнею ґрунту зі швидкістю ~ 100 км/год., утворює попільні потоки. Вони

поширюються на багато кілометрів, іноді долаючи водні простори й височини Ці утворення відомі також під назвою пекучих хмар; вони настільки розпечені, що світяться вночі. У попільних потоках можуть бути також великі уламки, у тому числі й шматки породи, вирвані зі стінок жерла вулкана. Найчастіше пекучі хмари утворюються при обваленні стовпа попелу й газів, що викидаються вертикально з жерла. Під дією сили ваги, яка протидіє

тискові газів, що викидаються, крайові частини стовпа починають осідати й спускатися вздовж схилу вулкана у вигляді розпеченої лавини У деяких випадках пекучі хмари виникають на периферії вулканічного купола або біля основи вулканічного обеліска. Можливим є також їх викидання з кільцевих тріщин навколо кальдери. Відкладення попільних потоків утворюють вулканічну породу ігнімбрит. Ці потоки транспортують як дрібні, так і