Творчество Ивана Мазепы — страница 9

  • Просмотров 1982
  • Скачиваний 205
  • Размер файла 28
    Кб

будував свої пляни виключно в надії, що шведський король, якого український історик — Степан Томашівський не без причини називає "зловіщим ангелом України" виграє війну й допоможе визволити Україну. На жаль, Мазепа не подбав підготувати до великого діла ні Козацьку Армію, ані ширші маси українського народу заздалегіть. Відомий “Маніфест” вийшов вже після того, як з’єднання із Швецією було здійснено. Але гетьман не

втрачав надії здобути розуміння свого народу, адже саме за волю цього народу він боровся. Нажаль, мало хто розумів дії Івана Мазепи. Українські прихильники російської політики були обурені особливо тим, що рішення було прийняте начебто таємно, тобто вплинути на нього, якого завадити йому вже було неможливо. “Маніфест до українського війська і народа” вважали нікчемною спробою виправдатися. Гетьман Мазепа став зрадником для

свого народа, хоча мріяв бути героєм та увійти в історію. Що ж, в історію він увійшов не лише вчинком, який і по нині історики трактують по-різному, а й своєю поезією та листами. Відомі зараз і деякі влучні вислови Мазепи, які згодом увійшли до книги “Української афористики”. Тому, напевно, він краще за всіх поянив, чому він вдався до політики Польщі: “Часто те бувало, що люди із відчаю до неподобних удавалися речей”. Справді, в

розпачі був гетьман не знаючи, як вчинити так, щоб країні рідній було добре, щоб люди були задоволені. А об’єднання із Швецією все ж таки пророкувало гарне майбутнє – тому гетьман і вчинив саме так. “Усьому народові буває пожиточно і корисно тоді, коли всякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих зваб та заколотних оман, тримаються постійно одного свого старшого, віддають йому щире своє послушенство і неодмінно

дотримуються існуючих порядків”. Мабуть, гетьман хотів наголосити на тому, що його, як старшого, повинні поважати, до нього треба прислухатися. Як вважає він – так правильно. Мазепа вважав себе гідним представляти народ і приймати за нього важливі рішення. Він був готовий нести таку відповідальність. “Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?” Можливо, так завуальовано Іван

Степанович хотів показати людові, що саме від Росії іде небезпека, саме її слід опасатися. А користь народові, на думку гетьмана, була від союзу зі Швецією. “Годі вступати в раду тому, кого не покликали”. Ця фраза, я думаю, відносилася до порадників Мазепи, які намагалися схилити його на сторону російської політики. Але на той час гетьман вже прийняв остаточне рішення щодо своїх подальших дій, а погоджуватися на умови Петра І в