Теорії суспільного вибору та неокласичний напрям в економіці — страница 8

  • Просмотров 406
  • Скачиваний 7
  • Размер файла 63
    Кб

суспільних рішень. Поряд з цим Дж. Б’юкенен написав ще цілий ряд праць, з фінансових питань: “Громадські фінанси та демократичний процес” (1966), «Попит та пропозиція суспільних благ» (1968), “Свобода в конституційних договорах: перспективи для політико-економiстів” (1977), “Влада податку” (1988), та «Причина правил» (1985) – обидві у співавторстві з Дж. Бренненом, “Свобода ринок та держава: політична економія у 80-х роках” (1986), “Політична

економія держави загального добробуту” (1988) та iншi. Однією з основних його праць є “Теорія суспільного вибору” (1972). Дж. Б’юкенен – член Американської академії мистецтва та науки, член італійської Національної академії Лiндсей, почесний доктор Цюріхського, Гессенського, Лісабонського, Лондонського, Бухарестського та інших унiверситетiв, почесний член Американської економічної асоцiацiї. Дж. Б’юкенен – прихильник вільного

ринкового господарства й обмеження функціонування монополізованого ринку. Однак у цих питаннях він не займає категоричних позицій. Дж. Б’юкенен вважає що контроль над цінами та виробництвом допустимий тільки у виняткових випадках. Разом з тим вiн виступає за посилення державного втручання в економіку, якщо це продиктовано інтересами підтримки вільного підприємництва. Теорію суспільного вибору інколи називають новою

політичною економією, оскільки вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень. Її представники, критикуючи кейнсiанцiв, поставили пiд сумнів ефективність державного втручання в економіку. Послідовно використовуючи принципи класичного лібералізму та методи макроекономічного аналізу, вони зробили об’єктом аналізу не вплив кредитно-грошових, фінансових заходів на економіку, а сам процес прийняття

урядових рішень. Дж. Б’юкенен сформулював три основні передумови, на які спирається теорія суспільного вибору (табл. 1). Теорія суспільного вибору – це теорія, яка вивчає рiзнi способи i методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах. “Раціональні політики” підтримують насамперед ті програми, які сприяють зростанню їх престижу та підвищують шанси отримати перемогу на чергових виборах.

Таким чином, робиться спроба за допомогою теорії суспільного вибору послідовно провести принципи iндивідуалiзму, поширивши їх на всi види дiяльностi, у тому числi на державну службу. Трактування політики як процесу обміну вперше має місце у дисертації шведського економіста К. Вiкселя “Дослідження з теорії фiнансiв” (1896). Таблиця 1. Передумови теорії суспільного вибору за Дж. Б’юкененом Передумови Зміст Методологічний