Теорії суспільного вибору та неокласичний напрям в економіці — страница 6

  • Просмотров 409
  • Скачиваний 7
  • Размер файла 63
    Кб

ставляться такі ж питання, які мають центральне значення в неокласичній теорії ціни. Можна виокремити два напрямки попередників теорії суспільного вибору, якi розробили iдеї, що лежать в основi теорії суспільного вибору. 1. Вперше цi iдеї були сформульовані ще наприкiнцi ХIХ ст. представниками iталiйської школи державних фінансiв М. Панталеонi, У. Маццола, А. де Вiттi де Марко та iн., якi першими використали граничний аналіз та теорію

ціни для вивчення бюджетного процесу, а також для моделювання попиту та пропозиції на ринку суспільних благ. 2. Подальшого свого розвитку цей пiдхiд набув у працях представників шведської школи в економiчнiй науці – К. Вiкселя та Е. Лiвдаля, якi першочергову увагу приділяли політичним процесам, що забезпечували б визначення державної бюджетної політики. Ці підходи тривалий час залишалися практично невідомими для дослiдникiв, що

працювали у традиціях неокласичного напрямку. Безпосередній імпульс теорії суспільного вибору дали дискусії 30 - 40-х роках ХХ ст. з проблем ринкового соцiалiзму та економіки добробуту (А. Бергсон, II. Семюелсон). Разом з тим у 40 – 50-х роках уявлення про раціональний характер поведінки індивідів у полiтичнiй сфері почали активно проникати у наукові дискусії завдяки виданим у цей період працям Й. Шумпетера, К. Ерроу, Д. Блека та інших.

Витоки теорї суспільного вибору можна знайти саме у працях математиків ХVII - ХIХ ст., що цікавилися проблемами голосування: Ж.А.Н. Кондорсе, Т.С. Лапласа, Ч. Доджсона, дослідження яких розпочав у 1948 р. шотландський економіст Д. Блек (1908 р.н.). Однак як самостійний напрямок економічної науки теорiя суспільного вибору сформувалася лише у 50 - 60-ті роки ХХ ст. Широкий резонанс у 60-ті роки викликала книга американського економіста К. Ерроу

«Соціальний вибiр та iндивiдуальнi цiнностi» (1951), у якій проводилася аналогія мiж державою та особою. К. Ерроу та Д. Блек спробували застосувати методи економічного аналізу до політичних процесів. У подальшому цей напрямок розвивався у тiсному зв’язку з неокласичнимв та iнституцiональними моделями. Об’єднання двох зазначених вище наукових напрямкiв (iталiйської школи державних фінансiв та шведської школи) i стало основою для

розробки комплексу iдей, якi на сьогодні стали вiдомi як теорія суспiльного вибору. Основну роль у цьому вiдiграли представники так званої вірджинської школи в економiчній теорії, засновником i визнаним лiдером якої є американський ековомiст Джеймс МакДжiл Б’юкенен, нагороджений у 1986 роцi Нобелiвською премiєю з економіки «за дослiдження договiрних та конституційних основ теорiї прийняття економічних та політичних рішень». Джеймс