Тема любові і обовязку у творчості Л. М. Толстого На матеріалі романів Анна Кареніна та Війна і — страница 9

  • Просмотров 801
  • Скачиваний 19
  • Размер файла 45
    Кб

земних справах. Але багатьох - в тому числі і П’єра – притягувала та ідея внутрішнього очищення і самозвершення, яку відкрив П’єру зустрінутий в Торжці масон Баздєєв. Суть масонства міститься в заклику до внутрішньої духовної роботи над собою. „Очисти себя, и по мере очищения ты будешь познавать мудрость”, - говорить П’єру Баздєєв. Попрощавшись з ним П’єр відчув себе новою людиною. „В душе его не оставалось ни следа прежних

сомнений. Он твердо верил в возможность братства людей, соединенных с целью поддерживать друг друга на пути добродетели, и таким представлялось ему масонство”[17;106]. Після розлучення з дружиною, після розвалу всіх своїх попередніх надій П’єр так хотів знайти нову істину, новий зміст життя, що, звичайно, повинен був знайти його. І ось, переповнений мрією про братство людей, він поїхав у свій маєток з ціллю полегшити стан селян,

тобто принести користь і добро іншим людям, своїм братам. Він хоче відпустити селян на волю, але головний управитель його маєтками пояснює, що це неможливо, у всякому разі, вже. Тоді П’єр висуває нові реформи: скорочує селянські роботи, полегшує працю жінок з дітьми, знищує тілесні покарання, установи лікарень і шкіл...І, здавалось би, йому все вдається. Об’їжджаючи через деякий час свої маєтки, П’єр бачить подяку гарно вдягнених

селян, лікарні і школи, що будуються; чує подяку жінок з грудними дітьми, які позбавлені від тяжкої праці. Ось із цієї поїздки, щасливий від свідомості, щ він приносить людям добро, П’єр появляється в князя Андрія. Він прагне показати, що тепер він „совсем другой, лучший Пьер, чем тот, который был в Петербурге”. Він жвавий, розказує, розпитує, намагається відкрити відчайдушному другу свій новий світ діяльної любові до людей:

„Только теперь, когда я живу, по крайней мере стараюсь (из скромности поправился Пьер) жить для других, только теперь я понял все счастье жизни”[14;78]. Князь Андрій все це слухає недовірливо і похмуро. Він не тільки нічого не хоче розказати про себе, але, слухаючи П’єра, дає зрозуміти, що все це йому давно відоме й нецікаве. П’єр виголошує: потрібно робити людям добро. Андрій відстоює інше: потрібно жити так, щоб не робити нікому зла.

Слухаючи цю суперечку, ми , звичайно, стаємо на сторону П’єра, але скоро виявиться, що насравді все складніше, ніж здавалося нам і йому. При найближчому розгляді корисної діяльності П’єра, виявляється, що не така вона вже й корисна. „Пьер не знал, что там, где ему подносили хлеб-соль и строили предел Петра и Павла… придел уже строился давно богачами-мужиками села, а что девять десятых мужиков этого села были в величайшем