Сутність сонетів Вільяма Шекспіра — страница 8

  • Просмотров 1490
  • Скачиваний 19
  • Размер файла 57
    Кб

Шекспіра підкоряються суворим законам архітектури. У них ми знаходимо точний розрахунок пропорцій. Правда, у цьому відношенні поетичні конструкції Шекспіра нагадують ні стільки класичну суворість античних форм, скільки витонченість бароко, але це скоріше відноситься до великих поем, тоді як сонети - диво суворої і чіткої архітектоніки. Як у музичному творі, Шекспір варіює в поемі той самий мотив. Досить тільки подивитися, як

він на всі лади видозмінює речі Венери, яка молить Адоніса про любов, чи скорботні голосіння Лукреції, і ми зрозуміємо, що майстерність поета в тому, щоб з однієї мелодії витягти нескінченне різноманіття варіацій. Вірш Шекспіра мелодійний і в буквальному значенні слова. Недарма він заслужив у сучасників прізвиська "солодощавого". Шекспірівський вірш співучий, паузи і наголоси мають велике значеннєве значення, також вони

важливі й у музичній партитурі вірша. Звучання шекспірівської поезії унікальне. Звуками визначається ліричний колорит: в одному випадку гнів, пристрасть, в іншому - спокійна урівноваженість. Звичайно, і інші компоненти вірша, зокрема ритм, грають у цьому свою роль. Ритмічна майстерність Шекспіра виявляється в тому, як він зумів додати розмаїтість звучання твердій і постійній строфіці сонета. Гармонія - ось те, що поєднує художні

методи шекспірівської поезії. Враження гармонійності виходить від усіх поетичних творінь Шекспіра. Виразні засоби шекспірівської поезії надзвичайно багаті. У них багато успадковано від усієї європейської й англійської поетичної традиції, але чимало і зовсім нового. Шекспір також виявив свою оригінальність і в багатстві нових образів, внесених ним у поезію, і в новизні трактування традиційних сюжетів. Він почав з

використання звичайних для поезії Ренесансу поетичних символів. Вже до його часу нагромадилася значна кількість звичних поетичних асоціацій. Молодість уподібнюється весні чи світанку, краса - принадності квітів, зів'янення людини - осені, старезність - зимі. Стійкими були також і ознаки краси - мармурова білизна, лілейна ніжність і т.п. Це ж коло поетичних символів ми знаходимо й у сонетах, які описують красу шляхетного юнака,

якому вони присвячені. Наприклад, сонет 18: " Чи порівняю з літнім днем твої риси?..". Невблаганний хід часу і неминучість старості уподібнюються порам року (сонет 12). Значний вплив зробив на поезію Шекспіра евфуістичний стиль Лілі. Однією з його характерних рис є поетична гра антитезами. Правда, не Лілі вигадав її, ця гра була вже в поезії Петрарки, але ймовірніше всього, що до Шекспіра цей прийом прийшов через евфуізм Лілі.