Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ) — страница 2

  • Просмотров 2558
  • Скачиваний 237
  • Размер файла 31
    Кб

ніж інші. Водночас у суді зіштовхуються не стільки міжкласові, скільки внутрішньокласові відносини. Дворяни позиваються з дворянами, купці з купцями. Отже, усякого роду процесуальні гарантії важливі для всіх верств суспільства, у тому числі і для експлуататорської верхівки. Судова реформа торкнула інтересів усіх класів, усіх прошарків Російського суспільства. Судова реформа, як і всі реформи 60-70-х років, була наслідком

визначеної кризи російського товариства, у тому числі і так називаної кризи верхів, під яким розуміють звичайно усвідомлення панівним класом та правлячою верхівкою необхідності тих або інших змін. Треба сказати, що судової реформи бажали, здається, більше, ніж селянської. Якщо більшість поміщиків усупереч здоровому глузду не хотіло розкріпачення селян, то в реформі суду були зацікавлені усе, крім, хіба що, кондових суддівських

чиновників, що мають недурний прибуток від неправосуддя і не бажаючих пристосовуватися до нових порядків. І, зрозуміло, прихильником судової реформи, як і реформи селянської, виступав у першу чергу сам імператор Олександр II, а так само його брат Костянтин Миколайович, що притримувався навіть більш радикальних поглядів. 2. ДОРЕФОРМЕНИЙ СУД В УКРАЇНІ Різноманітні важелі державної машини самодержавства почали виявляти свою

нездатність до середини XIX століття, але, мабуть, жоден з органів державного апарату не знаходився в настільки кепському стані, як судова система. Для дореформеного суду характерна множинність судових органів, складність і заплутаність процесуальних вимог, неможливість часом визначити коло справ, які повинні підлягати розгляду тому або іншому судовому органу. Справи нескінченно перекочовували з одного суду в інший,

найчастіше повертаючись у першу інстанцію, відкіля знову починали довгий шлях нагору, на що нерідко ішли десятиліття. Інший порок дореформеного суду - хабарництво. Поряд із свавіллям і неуцтвом чиновників, типове для всіх ланок державного апарату, це явище тут набуло настільки жахливого всеохоплюючого розмаху, що його змушені були визнати навіть найзавзятіші захисники самодержавно-кріпосницьких порядків. Переважна

більшість судових чиновників розглядали свою посаду як засіб наживи і самим безцеремонним способом вимагали хабарі з усіх, хто звертався до суду. Спроби уряду боротися з хабарництвом не давали ніяких результатів, тому що цей порок охопив увесь державний апарат. Вкрай низька загальна, освідченність суддів, не говорячи вже про освідченність юридичну, зумовлювала фактичне зосередження усієї справи правосуддя в руках