Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ) — страница 11

  • Просмотров 2589
  • Скачиваний 237
  • Размер файла 31
    Кб

виборних мирових судів. Мировий суддя одноосібно розглядав справи за обвинуваченням у злочинах, за вчинення яких могло бути винесене одне з таких покарань: зауваження, догана, грошове стягнення на суму не понад 300 рублів, арешт на строк не більше трьох місяців, ув'язння на строк до одного року. Мирові судді (дільничні і почесні) даного округу збиралися на повітові з'їзди мирових суддів або мировий з'їзд суддів, що був остаточною

апеляційною інстанцією. Подальший розгляд справ мирових судів здійснювався лише в касаційному порядку в Сенаті. Сенат у процесі судової реформи також зазнав зміни. Він перетворився в єдиний у країні касаційний суд. Основна відмінність касаційного порядку оскарження судових рішень і вироків від апеляційного порядку оскарження в Росії полягала в тому, що поводом для касації були процесуальні правопорушення. Інститут мирових

судів при всій обмеженості демократизму в ньому не задовольняв вище чиновництво й у 1889 році був скасований скрізь, крім Москви, Санкт-Петербурга й Одеси. Мирові судді були замінені призначуваними особами. У перші роки після введення Судових статутів у складі почесних мирових судів, за словами А.Ф.Коні, було чимало чуйних, порядних людей. Мировий суддя Н.В.Почтьонов, дуже освічена людина, вносив у розгляд справ «живий струмінь». У

нього правосуддя було поставлено добре, і місцеві жителі відносилися до нього з довірою. Значний вплив на з'їзд світових судів робив А.Р.Шидловский - уособлення працьовитості, педантизму і коректності. Судова реформа 1864 року створила систему загальних судів. Судами першої інстанції були окружні суди. Кожний окружний суд засновувався для розгляду цивільних і кримінальних справ, що виходили за рамки підсудності світового

судді[10] . Другою інстанцією в системі загальних судів була судова палата. У ній в апеляційному порядку розглядалися справи по скаргах на вироки і рішення окружних судів, винесені без присяжних засідателів. Крім того, до її підсудності були віднесені справи про особо небезпечні злочини - державних і посадових. Ці справи повинні були розглядатися коронним судом із становими представниками, по одному від кожного стану:

губернський (або повітовий) ватажок дворянства, міський голова і волосний старшина. На відміну від суду присяжних особлива присутність судової палати являла собою єдину колегію коронних судів і народних представників, причому права всіх членів були рівні й у процесі судового слідства, і при винесенні вироку. Але ця формальна рівність не призводила до підвищення їхньої ролі в порівнянні з присяжними засідателями. Навпроти, як