Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ) — страница 10

  • Просмотров 2559
  • Скачиваний 237
  • Размер файла 31
    Кб

особливою присутністю окружного суду. До його підсудності не були віднесені справи про державні злочини, а також значна частина посадових злочинів і деякі інші[7] . Теорія вільного оцінювання доказів була пристосована головним чином до діяльності суду присяжних, а її сутність виражена в правилах, що визначали дослідження доказів і винесення судового рішення в цім суді. Правила вільного оцінювання доказів повинні були створити

ілюзію неупередженості судів, переконання яких формується нібито винятково під впливом тих вражень, що присяжні одержують в ході судового розгляду. Дійсний характер, напрямок і зміст діяльності суду обумовлювалося тим, що суд був органом буржуазної держави. Це визначало як класовий склад судів, так і їхній буржуазний світогляд і правосуддя. В.І.Ленін гнівно викривав буржуазний суд як активного захисника інтересів

експлуататорів. Аналізуючи окремі форми й інститути карного процесу, він показав, що в цьому суді обвинувачуваний позбавлений необхідних гарантій для захисту своїх прав і інтересів, для доведення своєї невинності. В.І.Ленін показав, що в умовах буржуазної держави суд присяжних дійсно мав певні переваги в порівнянні із судом станових представників. «Суд вулиці, - писав він, - цінний саме тим, що він вносить живий струмінь у той

дух канцелярського формалізму, яким наскрізь просочені наші урядові установи…»[8]... Але водночас В.І.Ленін відзначав, що в умовах буржуазної держави, коли робітники усунуті від участі в суді в якості присяжних засідателів, а серед присяжних переважає реакційне міщанство, суд залишається виразників інтересів експлуататорських класів. Реформою 1864 року була встановлена така система судів: суди з що обираються суддями - мирові

судді і з'їзди мирових судів - і суди з призначуваними суддями - окружні суди і судові палати. Кожний повіт з містом, що входило до нього, а в ряді випадків і особо важливе місто складали мировий округ, що ділився на декілька дільниць. Кожний із них мав одного дільничного, мирового суддю й одного почесного. Мирові судді - дільничні і почесні - обиралися на три роки місцевими органами міського і земського самоврядування (повітовими

земськими зборами і міськими думами) із числа осіб, що мешкали в даній місцевості і мали визначений віковий, освітній, службовий і майновий ценз (майновий ценз визначався нерухомою власністю не менше ніж у 15 тисяч рублів або дорівнювалися подвійному земському земельному цензу)[9] . Нова судова система в порівнянні зі старою відрізнялася певною стрункістю. Для вирішеня дрібних карних, цивільних справ засновувався інститут