Історія митної справи та митної політики — страница 2

  • Просмотров 333
  • Скачиваний 7
  • Размер файла 34
    Кб

Хазарії не тільки стягали із слов'янських племен данину, але й збирали з іноземних купців торгове мито в Утілі та інших містах, а також у Керченській затоці, чим перешкоджували вільній торгівлі праукраїнських племен з Візантією й іншими державами. На початку ЇХ ст. торують шляхи до українських земель скандинави. Один з них — шлях "із варягів у греки" — пролягав від Балтійського моря через систему річок і волоків з верхів'їв

Західної Двіни до Двіни й далі до Чорного моря. Він відіграв важливу роль у розвитку економічних відносин в українських землях. Для останніх важливе значення мало й те, що цим шляхом з країн Північної Європи надходило срібло, яке у ті часи вважалося міжнародною валютою. Видатний вітчизняний історик М.С. Грушевський пов'язував із розвитком торгівлі початок української держави. Він вказував на те, що торговельні каравани

потребували збройної охорони, а її могла надати тільки певна організація. Так у торговельних містах з'явилися воєнні вожді — князі з дружинниками. З часів утворення Київської Русі до нас дійшли перші відомості про організацію митної справи. Вона здійснювалася власними силами, і цей факт зафіксований у тексті гімну українських митників: Ще стольний мудрий князь Олег збирав найперше мито ". Князь і його дружина не тільки

збирали мито з руських і заморських купців за перевезення різних товарів й худоби через кордони певних територій, але й добивалися рівних з греками прав у торгівлі. У 907 р. князь Олег пішов з великим військом на Царгород і спалив його околиці. Як повідомляється у літопису "Повість временних літ", наслідком походу був дуже вигідний для Русі договір 907 - 911 рр. Він надавав Олегу, його дружині та купцям великих прав. За Руссю

визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. "...Нехай, - говориться у договорі про руських купців, - входять до міста ... і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів." За часів Київської Русі торгівлею займалися не тільки купці, але й бояри та князі. Від останніх значною мірою залежала безпека зовнішньої торгівлі, яку вели так звані "гості". Відомий російський історик В.Й. Ключевський писав, що князь, який

сидів у Новгороді чи Смоленську, постійно дивився у той самий далекий степ, від якого не відводив очей його південний родич — князь Переяславський тому, що і достаток північних областей значною мірою залежав від безпеки південних кордонів, земель, торговельних шляхів, які пролягали степом. Крім названих збирачів данини й мита, вказуються й інші. Наприклад мостника, який збирав плату за проїзд через мости, та осмника, що був