Прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на виробництві — страница 3

  • Просмотров 331
  • Скачиваний 10
  • Размер файла 55
    Кб

застосовують поправочні коефіцієнти, що мають наступні значення: Швидкість вітру, м/с 1 2 3 4 5 6 Поправочний коефіцієнт: при інверсії 1 0,6 0,45 0,38 — — при ізотермії 1 0,71 0,55 0,5 0,45 0,41 при конвекції 1 0,7 0,62 0,55 — — 2 Для обвалованих ємкостей із СДОР глибина поширення хмари зараженого повітря зменшується в 1,5 рази. Для СДОР, не зазначених у табл. 1.1 і 1.2, глибину зони (м) можна визначити в залежності від відомих смертельних і вражаючих

концентрацій за формулі Г = 34,2 , де G1 - кількість СДОР, кг; D - токсодоза, мг (хв/дм3; Д = СТ (С - концентрація, мг/дм3; Т — час впливу СДОР даної концентрації, хв); V - швидкість вітру в приземному шарі повітря, м/с. Ширина зони хімічного зараження визначається із співвідношень: Ш = 0,03 Г при інверсії; Ш = 0,15 Г при ізотермії; Ш = 0,8 Г при конвекції. Площа зони хімічного зараження Приклад розрахунку розмірів і площі зони хімічного зараження. Вихідні

дані: руйнування не обвалованої ємкості, що містить 10тамоніаку. Рішення. Припускаємо, що викид амоніаку відбувся в похмуру погоду, уночі при швидкості вітру 1 м/с. Ступінь вертикальної стійкості повітря - ізотермія (рис. 1). По таблиці 1 для 10 т амоніаку знаходимо глибину поширення зараженого повітря при швидкості вітру 1 м/с; вона дорівнює 0,9 км. Ширина зони хімічного зараження Ш = 0,15 Г = 0,15  0,9 = 0,135 км. Площа зони хімічного зараження 1.2

Оцінка зон впливу вибухових процесів Найбільш імовірним є вибух усередині приміщення. Виникаючі при цьому навантаження залежать від багатьох факторів: типу вибухової речовини, її маси, щільності заповнення внутрішнього об’єму приміщення вибуховою речовиною і т.ін. Орієнтовна оцінка можливих наслідків вибуху можна робиться по величині надлишкового тиску, що виникає в об’ємі виробничого приміщення по ОНТП 24—86 [1]. Для

горючих газів, пари ЛЗР і ГР, що складаються з атомів H, O, N, Cl, F, Br, J, надлишковий тиск визначається по формулі: , де Рмакс - максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші в замкнутому об’ємі; визначається експериментально чи по довідковим даним, при відсутності даних допускається приймати рівним 900 кПа; Ро - початковий тиск, кПа; допускається приймати рівним 101 кПа; m - маса горючого газу (гг) чи

пари ЛЗР чи ГР, що надійшли в результаті аварії в приміщення, кг; z - частка участі пального у вибуху; допускається приймати по табл.3; г – густина пари чи пари газу, кг/м3; Vв - вільний об’єм приміщення; визначається як різниця між об’ємом приміщення і об’ємом, що займає технологічне устаткування; Сст - стехіометрична концентрація ГГ чи пари ЛЗР чи ГР, % об., що обчислюють за формулою , де - стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції