Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО "Корпорация "Агросинтез" (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”) — страница 12

  • Просмотров 3631
  • Скачиваний 200
  • Размер файла 130
    Кб

продажу, а 50% валютних надходжень, що не підлягають обов'язковому продажу, були зараховані на валютний рахунок підприємства. Але клієнт міг би побажати продати весь валютний виторг. Для цього він би попросив свій банк купити в нього долари. Оскільки клієнт продає валюту банку, то банк купує цю валюту. Якщо банк установлював на той момент курс купівлі, скажімо, 5.2510 грн., то клієнт би одержав за цю валюту 597132,3 долари * 5.2510 грн. за 1

долар = 3135541,7 грн на свій рахунок. Банк повинен розраховувати на одержання прибутку від продажу і купівлі валюти, тому пропонований курс купівлі валюти відрізняється від курсу продажу валюти. У результаті, якщо банк повинен купити якусь кількість іноземної валюти в клієнта, а потім перепродати її іншому клієнту, то він одержить від другого клієнта більш велику суму ( у гривнях), ніж йому довелося заплатити першому. Різниця складе

прибуток, чи «курсовий прибуток» дилера. Звичайно банки несуть і витрати при здійсненні операцій з іноземною валютою, і вони також повинні відніматися з «курсового прибутку», тому прибуток від операцій з іноземною валютою не такий великий, як може здатися з порівняння курсів продажу і купівлі валюти. 1.1.3 Організація валютних розрахунків Валютні розрахунки – це система організації і регулювання платежів по грошових вимогах і

зобов'язанням в іноземній валюті, що виникає при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Усі зовнішньоторговельні операції пов'язані з платежами, тобто з перерахуванням грошей з однієї країни в іншу. Розрахунки можуть бути готівкою й у кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунок готівкою являє собою повну оплату товару до терміну чи в момент переходу товару чи товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця.

Розрахунок у кредит чи розрахунок з розстрочкою платежу має дві форми: 1)      комерційний кредит (кредит експортера імпортеру); 2)      видача авансів імпортером експортеру. Оплата товарів за рахунок банківських кредитів не розглядається як відстрочка платежу, тому що покупець розраховується з постачальником готівкою, але за рахунок кредиту, отриманого в банку. По експортних операціях більш кращі

розрахунки готівкою, тому що вони дозволяють швидко втягнути в обіг валютний виторг. По імпортних операціях доцільніше користатися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання. Основними формами валютних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є: - банківське переведення; - документарне інкасо; - документарний акредитив; - розрахунки по відкритому рахунку; - розрахунки чеками. 1.2 Валютний курс як основний фактор