Мовний дискурс — страница 9

  • Просмотров 6905
  • Скачиваний 160
  • Размер файла 133
    Кб

елементами, прийнятими стильовою нормою даної науки.[9,28] У цьому зв’язку мікробіологія та астрофізика є точними. Вони переважно аналітичні та структурні, займаються побудовою квантитативних моделей і аналізом досвіду для встановлення емпіричної однотиповості.[61,448]. Опозиції між мовою точних наук та поетикою реалізуються на основі літературної норми за наступними параметрами: Об’єктивність викладу Суб’єктивність викладу

Інтелектуальна логічність викладу Образна логічність викладу Вплив висловлювання на інтелект Вплив висловлювання на чутливе сприйняття, перш за все на уяву. Звідси випливають наступні часткові опозиції ознак: Відсутність індивідуальної творчості Наявність індивідуальної творчості Відсутність індивідуального використання слів Наявність індивідуального використання слів Відсутність індивідуального сполучення слів

Наявність індивідуального сполучення слів Відсутність розвинутих синонімічних рядів Наявність розвинутих синонімічних рядів Відсутність контекстуальних синонімів Наявність контекстуальних синонімів Відсутність тропів Наявність тропів Відсутність стилістико-синтаксичних прийомів Наявність стилістико-синтаксичних прийомів Поряд із вище переліченими ознаками, на нашу думку, тексти офіційного стилю характеризуються ще

й лаконічністю, логічністю побудови думки у висловлюванні, розраховані на задоволення потреб інтелекту, а не естетичних. Таке протиставлення є правомірним лише в тому випадку,якщо ми беремо за еталон наукового стилю мову точних наук. Мова офіційних документів має свої особливості, хоча також характеризується стислістю і конкретністю висловлювань, характерними скороченнями й формами-кліше. Але незалежно від того, чи текст

належить до офіційного, чи неофіційного дискурсу, він має свого певного адресата, який обумовлює в тій чи іншій мірі комунікативну природу мовленнєвого твору. Існування і важливість цього фактора визнається багатьма лінгвістами. [2,361;40,9]. Упроблемі вивчення мовленнєвої спрямованості твору є ще багато дискусійних та невирішених питань. Зокрема, нема єдності у визначенні об’єкта спрямованості мовленнєвого впливу, він

іменується як “отримувач”, “рецептор”, “реціпієнт”, “адресат”, не виділені його функції в тексті, хоча він безпосередньо є невід’ємною складовою частиною акта комунікації. Репрезентація фактора адресата забезпечується цілим рядом лексичних, граматичних, символіко-графічних,композиційних та структурних засобів. Крім цього, фактор адресата може імплікуватися й виражатись у загальній спрямованості мовленнєвого впливу