Мовний дискурс — страница 2

  • Просмотров 9232
  • Скачиваний 163
  • Размер файла 133
    Кб

роботи: виявити особливості адресованості в офіційному та неофіційному дискурсі. Предмет дослідження: адресованість. Об’єкт: тексти офіційного та неофіційного дискурсу. З основної мети випливає вирішення конкретних завдань дослідження: 1.     Виявлення характерних рис та відмінностей офіційного та неофіційного дискурсу. 2.     Встановлення характерних прагматичних особливостей адресованості в офіційному

дискурсі. 3.     Урахування фактора адресата в неофіційному дискурсі. У вирішенні цих завдань ми керувалися методами:дискурсивного аналізу та порівняльним методом. До офіційного дискурсу ми відносимо наукові тексти та тексти офіційних документів (у нашій роботі це тексти юридичних документів), а до неофіційного – тексти художньої літератури та анекдотичний жанр. У якості базового у даній дипломній роботі

використовується поняття адресованості, як категорії тексту. Такий підхід до моделювання текстової семантики вимагав звернення до більш загальних питань, пов’язаних із самим поняттям “категорія тексту”. Текст розглядається нами як полісистемне утворення, що складається із слідуючих підсистем: макрознак, комунікат, дискурс, що перебувають у постійному взаємозв’язку.До розгляду нами включені також правила, якими

регулюється дискурс, що допомагають нам отримати більш систематизоване уявлення про таке явище як дискурс. Але незважаючи на те, що дискурс трактується нами як системне утворення, ми не ігноруємо таких підходів до нього, як до комунікативної події чи комунікативного процесу. Розділ 1. Офіційний та неофіційний дискурс. Трактування дискурсу в сучасній лінгвістичній науці. Теорія дискурсу як прагматизованої форми тексту бере

свій початок у концепції Е. Бенвеніста, який розмежовував план дискурсу (discоurs) – мовлення, яке привласнюється людиною, яка говорить і план оповідання (recit). Під дискурсом Е. Бенвеніст розуміє “усіляке висловлювання, яке зумовлює наявність комунікантів: адресата, адресанта,а,також, наміри адресанта певним чином впливати на свого співрозмовника”.[7, 276-279 ]. Усучасній лінгвістиці поняття дискурсу трактується неоднозначно. Для

визначення нашого розуміння дискурсу всі існуючі підходи можна звести до наступних. 1. Дискурс визначається через текст або текст через дискурс . 2. Дискурс розуміють як когнітивний процес, пов’язаний із творенням мовленнєвої поведінки.[24]. 3. Дискурс розглядається як послідовність взаємозв’язаних висловлювань, об’єднаних спільністю цільового завдання.[34 ]. 4. Дискурс визначається як засіб бесіди та мислення, які, як і жанри