Мовний дискурс — страница 10

  • Просмотров 9268
  • Скачиваний 163
  • Размер файла 133
    Кб

для досягнення певного перлокутивного ефекту – інтелектуального чи естетичного впливу. Усі засоби вираження фактора адресата можна розділити на засоби відкритого і прихованого впливу [26,139] з точки зору офіційного дискурсу, ми ж додамо до цієї класифікації і характеристики аналіз неофіційного дискурсу, виходячи з поданих нею характеристик. Отже, до факторів відкритого впливу ми відносимо: а) чітку сегментацію наукового

тексту; б) символіко-графічне оформлення наукової інформації; в) створення чіткого заголовочного комплекса текста. До факторів прихованого впливу на адресата ми відносимо: а) інформативність текста; б) його цілісність і зв’язність. Що ж стосується неофіційного дискурсу, то визначення засобів впливу не є таким чітким, як у випадку офіційних повідомлень, але деякі особливості нам всеж вдалось визначити. На нашу думку, до засобів

відкритого впливу належать: а) відсутність будь-якого символічного оформлення, так як художні тексти не базуються на гіпотезах, конкретно існуючих фактах чи тим більше, не включають у себе будь-які обрахування чи формули. Слово, саме по собі , набагато більше, ніж графік чи символ, воно вимагає суб’єктивного підходу, а отже і особистісної інтерпретації, а для такого виду мислення символи чи графіки не потрібні. б) що ж до чіткого

заголовочного комплексу, то його у такій форміяк він існує у науковому дискурсі, у художньому не знайти, хоча художній дискурс не відкидає заголовків взагалі. До факторів прихованого впливу на адресата ми відносимо: а) інформативність, але таку, що несе цю інформацію не на рівні інтелекту й знань, а на рівні почуттів чи суб’єктивного сприймання навколишнього світу. Це інформативність на рівні психіки, а не реальних знань. б)

поєднання на перший погляд абсолютно несумісних елементів, відмова від логіки і будь-яких законів цілісності, хоча й не категорична і не одностайна; наявність абсолютно випадкових та спантеличуючих епізодів у багатьох випадках абсолютно не пов’язані з попереднім і наступним ходом подій. Для того, щоб проілюструвати вищезгадані моменти, слід, на нашу думку, звернутись до таких прикладів: An investigation of different language units, their features and

phenomena may also be performed with the help of the contrastive linguistic method, which is usually employed to investigate a restricted number of related or non-related languages.[62,12]. Some purely typological methods of contrastive investigation have been suggested…[62,12]. Система особових займенників редукована. Учасники мовленнєвого акту, так би мовити, відсутні у процесі повідомлення, і об’єктивність викладу матеріалу підкреслюється вживанням безособових форм. Для того, щоб зняти елемент суб’єктивності часто вживається перша особа