Мови географічної науки

  • Просмотров 1256
  • Скачиваний 17
  • Размер файла 74
    Кб

Міністерство освіти і науки Україні Геолого-географічній факультет Мови географічної науки. Порівняльний аналіз (Курсова робота) Виконав: Перевірив: Харків – 2009 План Вступ. Функції наукової мови Структура штучно створюваних мовних систем Термінологія як мова науки 3.1. Математика як мова науки 3.2. Геометрія як мова просторових форм в географії 3.3. Імовірнісна мова географії 4. Картографія як мова географічної науки 5.

Порівняння географічних мов Висновки Список літератури ВСТУП. ФУНКЦІЇ Наукової мови Проблемне питання про значення, походження, функції мови науки ставили такі відомі вчені, як Альберт Ейнштейн, Айзек Азімов, з географів Девід Харвей, Олександр Ласточкін. Проаналізувавши сучасну наукову літературу можна знайти імена Бруно Штрекера, фахівець в області комунікативної лінгвістики, російських філософів В'ячеслава Нестерова і

Дмитра Айдукевіча. Професор лінгвістики Аугсбургського університету Штрекер Бруно відзначає, що наукова мова має бути інформаційною, релевантною і гранично ясною [1]. Наука не може існувати без мови, оскільки тоді б досвід накопичений дослідником залишався б тільки на рівні його індивідуального пізнання. Ейнштейн пише: “Наднаціональний характер наукових понять і наукової мови обумовлений тим, що вони були створені кращими

умами всіх часів і народів. Наодинці (і проте в спільному зусиллі, якщо розглядати їх кінцеву мету) вони створили духовні знаряддя для технічної революції, що перетворила за останнє століття життя людства. Створена ними система понять служила дороговказною ниткою в дикому хаосі плотських сприйняттів і навчила нас витягувати спільні істини з індивідуальних спостережень ” [2. с.407] Так само, як і природна мова, наукова мова має

свою граматику. У природній мові роль членів речення грають іменники, дієслово та інші члени речення. А яка граматика наукових мов? Ейнштейн наводить такий приклад: «Разглянемо… мову евклідової геометрії і алгебри. Є деяке число незалежних понять і символів, що вводяться незалежно, таких, як число, пряма, крапка, а також фундаментальні правила комбінування цих понять. Разом вони утворюють основу для побудови або визначення всіх