Гальмування залізоініційованого окиснення фосфоліпідів

1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХІМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА на тему: Гальмування залізоініційованого окиснення фосфоліпідів Магістр: Льовкіна Вікторія Вікторівна Спеціальність: 8.07301 “Хімія” Затверджено наказом №126/08 від 10 лютого 2004 р. Керівник: к.х.н., професор кафедри Ніколаєвський Алим Микитович Донецьк-2004 До захисту магістрської роботи допустити протокол № 17 від

“3 ”червня 2004 р. Зав. кафедрою фізичної хімії, к.х.н., професор Ніколаєвський Алім Микитович ________________________ Магістрська робота захищена з оцінкою _________ “____” _____________ 2004 р. Секретар ДЕК ___________________ ________________________________ ________________________________ Зміст Вступ Теоретична частина 1.1.Емульсія фосфоліпідів яєчного жовтка як модель пероксидного окиснення ліпідів 1.2.Механізм залізоініційованого окиснення вуглеводнів 1.3.Антиоксидантний захист

біологічних об’єктів 1.3.1. Регуляторні системи пероксидного окиснення ліпідів 1.3.2. Особливості дії природних антиоксидантів 1.3.3.Гальмування процесів окиснення синтетичними інгібіторами фенольного типу 1.4.Методи дослідження біологічного окиснення 2. Експериментальна частина 2.1. Газоволюмометричний метод 2.2. Тонкошарова хроматографія 2.3 Техніка безпеки 3. Гальмування залізоініційованого окиснення фосфоліпідів Висновки

Література Вступ У зв’язку із забруднюванням навколишнього середовища та ростом поширення різноманітних хвороб, розвиток яких прямо чи посередньо пов’язан з ушкоджуваною дією вільних радикалів, питання забеспеченості організма людини антиоксидантами стоїть достатньо гостро. Тому пошук нових ефективних біоантиоксидантів представляється дуже актуальною і важливою науковою і практичною проблемою особливо для України, що

пов'язано з наслідками Чорнобильської аварії. Найбільш вивченими інгібіторами радикально-ланцюгових процесів є фенольні сполуки. Однак, спроби перенести результати, отримані in vitro, на біологічні системи не завжди успішні, тому що складні міжфазні явища in vivo визначають поведінку антиоксидантів в окисному процесі. Тому сучасні дослідники для оцінки антиоксидантів використовують тестові системи, наближені до біологічних.