Фрагменти великої біографії (лірика Гете) — страница 8

  • Просмотров 1396
  • Скачиваний 19
  • Размер файла 85
    Кб

одна осталась вновь,- И всё ж любить - какое счастье, Какой восторг - твоя любовь! У цьому творі бачимо внутрішню суперечність в душі поета, він тяжко страждає, але свобода стоїть понад усім. Душевні переживання, які підкреслює нічний пейзаж: Луна сквозь дымку, с гребня тучи, Смотрела грустно в вышине, Крылатых ветров рой летучий Свистел свирепо в уши мне. Ночные страхи мчались с нами, Но был и весел, бодр мой конь. В моей душе какое

пламя! В моей крови какой огонь! Пер.В. Моріца Ця строфічна форма, яка між 1700 і 1770 роками використовувалася найчастіше - це строфа із восьми рядків, яка ніби складалася із двох строф з перехресною римою, остання строфа почергово з чоловічими або жіночим закінченням, кожна строфа чотиристопний ямб0. Тепер же ця форма повинна була вмістити почуття, жагучі почуття поета. Одночасно виражаються, осмислюються і коментуються

переживання, які мали місце в минулому. За поезією закріпилася назва "сповідальна лірика". Сам Гете у своїй автобіографічній книзі писав про те, що все життя він дотримувався єдиного принципу перетворювати все те, що примушувало його радіти чи страждати, у поезію; тому все, що ним опубліковане - це уривки єдиної великої сповіді0. Водночас Гете створює зразки високої поезії гімнів. Це твори, наповнені глибоким філософським

змістом, але у них також присутня бурхлива емоційність та пристрасність, притаманна рухові "Бурі і натиску". Здавалося б абстрактні питання буття, мали б мати форму спокійну, медитаційну, але у Гете ці проблеми переживаються бурхливо, з темпераментом "бурхливого генія". І тут бачимо фрагменти життя, думок поета. Для інтимної лірики особливе значення мав фольклор та давньогрецькі гімни, насамперед Піндорова ода. Від неї

походять вільні ритми поезії гімнів Гете, які яскраво передавали пафос "Бурі і натиску". Гімни Гете - це видатне явище. Чи не найраніший серед них "Пісня мандрівника під час бурі" (1771-1772), з цього твору власне починається поезія гімнів. Вона є патетичним монологом, зверненим до сил природи, що персоніфікуються в міфологічних образах. За словами автора, цей твір виник під час нічних блукань поета на лоні сонної природи,

коли він "сам собі наспівував диковинні гімни-дифірамби… у той час, коли навколо бушувала буря, якій я йшов назустріч"0. Перед нами "бурхливий геній", що розкриває в екстазі своє "я" і своє відношення до світу, але лише в абстрактних формах0. Ко мне слетайтесь, музы, Сестры граций! Это - влага, Это - суша, Это - сын текучих вод и суши. Я - над ними ступаю, Брат богам (göttergleich). Цей суто "штюрмерський" твір нерідко