Флот Київської Русі — страница 7

  • Просмотров 490
  • Скачиваний 18
  • Размер файла 24
    Кб

союзників, пливли Десною, не були пропущені по Дніпру до Києва, і в жорстокій битві на Дніпрі Ізяслав, користуючись своєю перевагою на воді ("исхитрил... ладьи дивно"), зупинив натиск ворожої коаліції князів.Тоді Юрій Долгорукий, порадився зі своїми союзниками, прийняв рішення перекинути свої дружини на правий берег Дніпра у Витичева брода, розташованого нижче Києва по течії Дніпра. Для здійснення свого плану форсування

Дніпра Юрій Долгорукий перекинув лодії в Долобське озеро, а звідти в притоку Дніпра Золоточу. Але дії ворогів стали відомі Ізяславу, і до Витичева брода вирушили по берегу дружини Ізяслава, а вниз по Дніпру направилися лодії. У Витичева почалася битва суден за переправу: "бьяхутся съездячеся в насадех про брод".Битва не принесла успіху ані тій, ані іншій стороні, і Юрій вирішив переправитися через Дніпро ще південніше, біля

Зарубського броду. Потайки від ворогів частина дружин союзників вирушили берегом до Зарубу. Туди ж, також потайки, переправилися лодії, "біля песка подле свою сторону" вирушила суднова рать. У Заруба стояв лише невеликий вартовий загін Ізяслава, що не витримав натиску союзних військ. Першими переправилися половці, що брали участь у війні на стороні Юрія Долгорукого, а за ними "Русь переехаша в ладьях". Незабаром

підійшли і головні сили союзників, що залишалися у Витичева з метою відвертання уваги супротивника від походу до Зарубу. Битва закінчилася перемогою Юрія Долгорукого і його союзників16.Отже, у військових діях на континенті судна застосовувались значно ширше і частіше, ніж на морі. Основною функцією давньоруського флоту в період таких війн було транспортування військових контингентів, провіанту, зброї в умовах, коли основними

шляхами сполучення були водні шляхи. Судна використовувались і для відвертання переправ супротивника через ріки, як це було в битві на воді 1151р., що стала класикою давньоруського військового мистецтва. Тактичні прийоми боротьби на воді, що застосовувалися в давній Русі були цілком порівняними з прийомами, що використовувались в інших країнах Європи періоду середньовіччя. Однак, знаходячись тривалий час в умовах віддаленості

від морських берегів, Київська Русь, а згодом і Україна зберегли средньовічну військово-морську тактику і в наступний час. Таку тактику застосовували і запорожці у своїх рейдах на турецьке узбережжя. Основними прийомами і у них були раптовість нападу, використання маневровості гребних суден і їхні незначні напади для забезпечення відходу, у разі невдачі на мілководді. Для обходу ворожих застав у гирлах рік запорожці широко