Флот Київської Русі — страница 6

  • Просмотров 489
  • Скачиваний 18
  • Размер файла 24
    Кб

походом сухопутного війська. Стратегічні міркування київських князів, таким чином, ґрунтувались на взаємодії сухопутного війська і лодійного флоту. Легкість, рухливість і швидкохідність давньоруських суден зумовлювали і відповідну тактику русів на морі. "Повна раптовість походу, навальність атаки, можливість швидкого відступу в відкрите море або до мілководних берегів, плавнів і річкових гирл, де не в змозі були б

наздогнати їх важкі судна грецького флоту, - такою була морська тактика наших предків, що вимагала флоту якщо і численного ("покрили суть море кораблями", - говориться про похід Ігоря 945 г.), та разом з тим не громіздкого, легкого і рухливого, здатного, залежно від обставин, іти як на веслах, так і під вітрилами"15.Судячи за описами візантійських авторів і давніх літописців, характерними тактичними прийомами боротьби

давньоруського флоту з візантійським були: раптовість нападу, оточення великих неповоротких гребних і вітрильних кораблів більшою кількістю малих маневрових гребних суден, швидкий відхід при невдачі, щоб "розсипавшись" по морю, втекти від переслідування. У морському бою широко використовувались обстріл лучників, абордаж і жорстока рукопашна сутичка, яка переносилася на борт ворожих суден. При цьому давньоруські судна

рухалися звичайно в прибережних водах і в разі невдачі ховалися від переслідування на мілководді, недосяжному для більших візантійських кораблів.У літописному описі походу Олега на Царград у 907р. повідомляється, що судна русів були поставлені на колеса і пішли на приступ фортеці, що злякало ворога і змусило його капітулювати. Судячи з усього, в даній ситуації йшлося не про штурм фортечних стін, бо вони звичайно ж не були

доступні для лодій русів. Небезпеку для противника могло представляти переволокування суден в захисну бухту Золотий Ріг, загороджену з моря ланцюгами, звідки відкривався прямий шлях у місто.Одним з основних принципів ведення війни в Київській Русі була єдність військових дій і на суші, і на морі (походи Ігоря, Святослава та ін.). Походи відбувалися водночас і сушею, і морем, сухопутний похід перетворювався в морський (похід 943р.

на Бердаа), а морський закінчувався військовими діями або просуванням по суші (1043р.); з суден висаджувалися десанти, в тому числі кіннота.Прикладом погодженості бойових дій сухопутних військ і флоту є згадані вже події 1151р. на Дніпрі, коли Київському князю Ізяславу довелося боротися з коаліцією ворогів, очолюваною Юрієм Долгоруким. Найважливішим моментом у поході союзників на Ізяслава є битва за переправу через Дніпро. Лодії