Флот Київської Русі — страница 2

  • Просмотров 488
  • Скачиваний 18
  • Размер файла 24
    Кб

літописними даними про похід Ігоря в 911р., кожна лодія вміщувала 40 чоловік і мала 40 "ключів" (уключин), інакше кажучи, мала 20 пар весел. Давньоруська лодія як бойовий корабель мала у порівнянні з важкими бойовими кораблями візантійців (свого основного і самого грізного супротивника - В. Б.) ряд істотних переваг у морському бою - на весельному ходу вона була дуже швидка і рухлива, а мала осадка припускала маневрування на

невеликих глибинах поблизу берегів. Літопис зафіксував факт, який свідчить про подальший розвиток лодії як бойового корабля. У 1151 р. під час бою на Дніпрі князь Ізяслав, за словами літопису ,"... исхитрил... ладьи дивно: беша бо в них гребыми гребуть невидимо, токмо весла видети, а человек бяше невидети, бяхуть бо ладье покрыты досками, бяхуть же борци стояте горе в обронях и стреляюще, а кормника два беста, один на корме, а другой на

носе". Цікаво, що за цим описом насад нагадує візантійський дромон, де гребці розташовувались під помостом. Не виключено, що насад являв собою якусь військову модифікацію річкового судна, створену на підставі візантійських аналогів. Це була та ж добре відома лодія, але з двома важливими вдосконаленнями. Перше - покриття з дощок, що є немовби бронею, яка захищає гребців від стріл, друге - подвійне управління, на носі і на кормі, що

підвищувало маневровість лодії в бою. Потрібно відзначити, що два рульових весла на носі і на кормі не були чимось незвичайним. Ще Тацит відзначав подібну особливість у суден свеонів. Два керма значно підвищували маневровість суден, дозволяючи швидко міняти направлення руху і оперативно реагувати на появу підводних каменів і мілин4. Лодії князя Ізяслава - подальший етап розвитку флоту в Київській Русі, досвід бойових дій якого

став базою для розвитку військово-морського мистецтва Русі в наступний час5.На давньоруську воєнно-морську тактику, особливості мореплавання і суднобудування визначальним чином впливав сам характер Руської рівнини і та обставина, що основні військово-політичні центри держави - Київ, Переяслав, Чернігів, Ростов, Смоленськ, Псков, Новгород, Полоцьк, Червен, Перемишль - знаходилися від моря досить далеко. Тмутаракань, Олешшя,

Корчів, "міста подунайські" не йшли в порівняння з найбільшими містами Русі. Щоб подолати пороги і "волоки", необхідні були плоскодонні судна з мінімальною осадкою, легкі і порівняно невеликі за розмірами. В той же час ці судна повинні були бути досить вантажопідйомні, дешеві і прості за будовою. Одне і те ж судно мало служити і як морське, і як річкове. Річкове судно могло і не задовольняти вимогам, що ставляться до