Феодосій Печерський - фундатор православної церковної ідеології — страница 9

  • Просмотров 804
  • Скачиваний 9
  • Размер файла 36
    Кб

й то на декілька днів. А от сам прп. Никон справді відлучався тричі: у 1061, 1067 і 1068 рр. (не рахуючи четвертого випадку — в 1073 р., незадовго до смерті прп. Феодосія). І робилося це щоразу не з його бажання, а для того, щоб відвести од общини гнів можновладців, що могли її розігнати, а отже, і «відставити від Божого путі». Очевидно, прп. Никон в один із своїх приїздів до Києва, найвірогідніше у 1069 — 1073 рр., записав декілька проповідей прп.

Феодосія, додавши до них своє власне. Так утворився певний протограф, який ще в давньоруський час був переписаний (з купюрами, про що буде сказано нижче) і розмножений, але чомусь зберігся повністю тільки у вищезгаданому збірнику. Водночас відомі ці твори і в пізніших українських списках. Зокрема, є списки XVIII ст., які походять із лаврського протографа 1-ї пол. XVII ст., причому якіснішого од більш раннього російського» [9]. Студитський

устав, введений у Печерському монастирі, вимагав від ченців повного відречення від власності, абсолютного підкорення ігуменові, строгої дисципліни, важкої фізичної праці. Феодосій розумів монастирське життя як своєрідне горнило, крізь яке проходить людина, аби скинути із себе «ветхого Адама» й утвердитися на шляху обраних — «воїнів Христа». Феодосій культивував у своїх писаннях ідею про те, що мирські володарі, зокрема князі,

не зберігають, а тільки захищають «правовір’я», стоячи на сторожі церковних інтересів. Феодосій категорично виступав проти католицизму, обстоюючи православну віру, називаючи її єдиною істинною вірою. А покликанням князя, на думку преподобного, є сприяти поширенню і розквіту православ’я. Таким чином зароджувалася і розвивалася ідея «богоугодного князя». Фактично Феодосій Печерський сформував могутню церковну ідеологію,

ідеї якої розвивав Нестор, автор житій Феодосія, Бориса і Гліба, «Повісті врем’яних літ». Давньоруські книжники захоплювалися творчістю великих християнських мислителів, зокрема Іоанна Златоуста, Дамаскіна, Василя Великого та інших. Вони активно культивували пропаговану великими філософами і богословами ідею божественного ідеалу. Академік В. Перетц щодо впливу світової християнської літератури та її ідеалів на творчість

давньоруських книжників пише: «Перед руським читачем проходили чудесні за силою і величною простотою сторінки патериків, сповнені подвигів християнського самовідречення та аскетизму, часто не зовсім зрозумілих, але таких, що викликали численні наслідування. Невичерпна благість і мужність перших воїнів Христових кликали читачів до наслідування» [8]. Християнський світогляд із його ідеалом аскета, котрий присвятив своє життя