Екологічні особливості родини складноцвітних (Ромашка) — страница 4

  • Просмотров 934
  • Скачиваний 15
  • Размер файла 116
    Кб

від дуже крупних, як у білокопитника японського (Petasites japonicus) який росте на Сахаліні, Курильських островах і в Японії (пластинка його цільного прикореневого ниркоподібного листа досягає в поперечнику 1.5 м, а черешок в довжину 2 м), до маленьких, дуже редукованих, як у американського бакхариса безлистого (Baccharis арhylla) з прутовидними фотосинтезуючими стеблами. Дуже оригінальне листя у деяких американських ліан з роду мутисія (Mutisia). У

більшості складноцвітих листя характеризується тим або іншим типом перистого жилкування. Проте зустрічається листя із строго паралельним або паралельно-дугоподібним жилкуванням, як у деяких видів роду козелець (Scorzonera). Багатьом складноцвітим властиво опушування. Волоски у складноцвітих дуже різноманітні: одно- або багатоклітинні, жорсткі і м'які, прямі і звивисті, прості (негіллясті) або двороздільні, зірчасті. Густе

опушування особливо часто добре виражено у видів, що мешкають в умовах постійної сухості або різкої зміни температур. Так, шерстолистник хлопковидний (Lachnophyllum gossypinum), що росте в Середній Азії в молодому віці весь, як ватою, покритий м'якими переплутаними волосками. Серед складноцвітих помітний відсоток колючих рослин. Колючими бувають листи і стебла. У переважної більшості видів сімейства розвинутий стрижньовий корінь. Нерідко

корінь бульбоподібний потовщений, що, наприклад, характерний для лопухів (видів роду Arctium). У багатьох видів сімейства розвиваються контрактильні (втягуючі) корені; у рослин з прикореневою розеткою вони часто забезпечують щільне прилягання розеток до землі. У деревної фічії прекрасної (Fitchia speciosa), що росте на острові Раротонга, є добре виражені повітряні опорні корені. У багатьох складноцвітих знайдена ендомікориза. Більшість

складноцвітих — трави, багаторічні або однорічні, які за своїми розмірами варіюють від дуже крупних, як деякі види соняшнику, до крихітних. Але серед них багато також напівчагарників і чагарників заввишки від 1 до 3 м і лише іноді вище (до 8 м). Зустрічаються серед складноцвітих і дерева, звичайно невисокі. Багато деревних форм характерні для океанічних островів. У складі ендемічного для Галапагосських островів роду скалезія

(Scalesia) відомі види із стовбурами, що досягають у висоту більше 20 м при діаметрі 25—30 см, як, наприклад, скалезія черешчата (S. реdunculata). Вони утворюють справжні ліси. В Південній Африці і па Мадагаскарі виростають дводомні деревні рослини з роду брахілена (Bracjiylaena), і серед них ендемічне для Мадагаскару дерево першої величини – брахілена мерана (В. merana). Воно досягає у висоту 40 м і діаметру до 1 м; деревина його стійка до гниття і високо