Cистема роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників — страница 13

  • Просмотров 12480
  • Скачиваний 99
  • Размер файла 67
    Кб

категоричному та агресивному варіанті. Який і є , нажаль, найрозповсюдженіший. - Нравствено те, що “офіційно проголошується”. Те, чому, зобов’язані вчити у школі, про що пишуть у газетах та, іноді із пафосом –батьки у цілях виховання. Це- офіційна мораль. Яко створюється офіційними органами. Нажаль, такий підхід, не завжди урозумілий та нравственно виправданний. - Крім того зовсім ізольований від дійсного життя,-“погляд

більшості”. Суспільна мораль, як правило - це розумний компроміс між ідеалом та життям. Це могутня сила, то саме вона, частіше за усе, дорівнюється та сприймається як саме Мораль, а фактично лише те , що -“робить більшисть”. У цьому випадку індивід орієнтується ні на те ,що отточення подає як мораль на словах, а на поведінку “сусіда”, на вчинки які насправді характерні для людей даного середовища. Це норови, звичаї, які ми вбираємо

в себе із самого дитинства та які, нажаль, або на щастя для нас закладають наші моральні норми. - Нравствено те, що “робить людину здоровою та щасливою, не заподіюючи суттєвої шкоди іншим”,- потребує додатку та уточнюваннь. Наприклад, очевидно, якщо мої вчинки заторкнули не мене одного, то є потреба зважати увагу що до інтересів іншого. Якщо це торкається не тільки двох, тоді треба враховувати інтереси оточуючих людей. Також

нікому не варто називати непотрібним усе, що виходить за звичні та жорсткі рамки, властиві його особистому сприйняттю дійсності, виказувати агресію та клеїти ярлики. 2.2 Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків та дівчат, специфічні відміні у міжособистих стосунках Психологія спіскування у підлімковаму віці будується на основі суперечності двох потреб: обособлювання (приватизації) та афіляції – потреби на лежата до

групи, бути уключеним до суспільності. Відокремлдваннє, частіш за все виявляє себе у емансіпації від контролю старших. Проте, воно діє і у стосунках між однолітками. Посилюється потреба не тільки у соціальной але і у простірінньої відокремленісті, теріторіальної автономії, у недоторканісті особистого простіру. ”Як тільки у мене з’явилася своя кімната, у мене з’явилося власне внутрішнє життя,-пише Анатоль Франс.-Я здобув

можливість мислити та розтмірковувати. Ця кімната була для мене єдиною, та непорявняною. Вона відокремлювала мене від всесвіту, але я у неї здобував всесвіт, усе водночас.” У перехідному віці змінюється уява про такі поняття, як “самотність” та “відокремленність”. Діти звичпайно трактують ці поняття як деякий фізичний стан (“немає нікого навколо”), підлітки ж наповнюють ці слова вже психологичним змістом, надаючи їм не