Cистема роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників — страница 12

  • Просмотров 8121
  • Скачиваний 85
  • Размер файла 67
    Кб

сильніши за неї, почуття провини або тривоги з приваду статевого життя, а також через труднощі у спілкуванні. Сексуальність, часто, здається невротикам небезпечною та огидною, а власна тяга ненормальною. У них, на фоні такого ставлення до ролі статі у їхньому житті, не є виключенням психосексуальні проблеми. Зацікавленість дитини, щодо ританнь статєвого життя, виникає заздолегідь до початку її статеваго дозрівання. Цей інтерес,

спочатку пов’язаний із еротичними хвилюваннями та з’являється як прояв звичайної допитливісті: дитина бажає знати, що із себе уявляє та сфера Життя, яку дорослі так старанно від неї приховують. У перехідному віці інтерес до питаннь статі стає напруженим та особистим. До тогож, багато що залежить від виховання. На відміну від античної Греції, із її культом тіла людини, традиційна християнська мораль вважає будь-які телесні

прояви низькими та неприпустнимими. Проте людина здобуває від органів свого тіла різноманітні відчуття, її із раннього дитинства навчають не виказувати уваги щодо них та ні в якому разі не розмовляти про ці “непристойні речі”. Такі стеріотипи масової свідомісті ведуть молодь до уяви про своє тіло, як про щось непристойне; про те що телесні відчуття зачислюються до компетенції лікаря: якщо ти відчуваешь якийсь свій орган-це

ознака захворювання. Тим часом, для людини дуже важливі позитивніемоції, які вона получає від свого тіла. Наприклад, спортсмен набуває фізичне задоволення від зугрітих , добро тренованих м’язів і це самовідчуття- більш важливий психологічний стимул, ніж абстрактноя “дбайливість про здоров’є”. Незажаючі на такі негативні наслідни, стереотипи масової свідомості, вельми могутні. Насамперед суворої цензурі підлягає нагота та

усе, що пов’язано із сферою статі. Н.В.Козлов у своєї книжці “Як ставитися до себе та до людей.” Порушує питання про те, як та із допомогою чого, можно кваліфікувати будьщо,як нравствене та безнравствене. Ця задача не абстрактно-теорітична, а навпаки життєва, із якою ми зустрічаємося багато разів на дню. Автор подмічає які саме критерії, вельми “спрощені”, є найросповсюдженими, от основні з них: - Нравствено те, що “вважаю

моральним я” .-Таким чином, індивід орієнтується на егоцентричну позицію, у наслідок чого, міркує таким чином: “Якщо мене таким чином виховали і тому я сприймаю щось нормальним, припустимим, виходить це і є норма, яку я завжди буду зхвалювати. А те, що я вважаю за потворність та неподобність, буде мене завжди обурювати і, як про мене, варте тільки осудження та викорінювання.” Це- індивідуальна мораль, у даному випадку у достатньо