Біомеханічний аналіз техніки веслування на байдарці спортсменів різної кваліфікації — страница 7

швидкість, прискорення (розглядаються та спів ставляться характеристики рухів різних точок системи). Другий спосіб моделювання дозволяє отримати більш повне уявлення про рух тіла людини. Визначити положення тіла людини у просторі, застосовуючи цей спосіб, означає встановити місце його точок у просторі відносно обраної системи координат з урахуванням часу. Однак ця проблема ускладнюється тим, що біоланки його рухової системи

переміщуються за власними траєкторіями і займають у просторі певне місце відносно усього тіла. При вивченні спортивної техніки, трудових процесів та управління часто виникає необхідність визначити не стільки положення усього тіла людини у просторі, скільки відносне взаєморозташування окремих його елементів та біоланок. Щоб визначити просторове розташування матеріальних точок тіла людини необхідно прийняти певну систему

відліку для вимірювання кінематичних характеристик складних рухів. Така система відліку має базуватися на цілком визначеній системі координат, об’єктивно відображати кінематику як окремих біоланок, так і усього тіла людини. При її практичному застосуванні необхідно урахувати правило антропометрії та матеріали біомеханічної класифікації рухового апарату людини. [25] 1.2 Біомеханіка веслування на байдарках і каное За

допомогою біомеханічних досліджень можна визначити сили, що виникають в результаті весільного гребка, і сили, протидіючі поступальній ході човни, які входять в управління, описують рухи веслувальної системи в цілому. На основі цих рівнянь і експериментально отриманих біомеханічних характеристик руху весла і човна можна моделювати різні варіанти техніки. При цьому реалізуються найбільш істотні, вузлові моменти техніки,

другорядні ЕОМ при проведенні розрахунків дозволяє зіставити і оцінити все різноманіття технічних рішень. Вдосконалення техніки рухів і рухових можливостей - невід'ємний і важливий розділ підготовки веслярів. [2] Основними показниками технічної майстерності спортсменів є оптимальна - форма, структура і надійність дій при виконанні вправи змагання. В той же час, високий рівень технічної підготовленості відрізняє велика міра

автоматизації рухового навику, його стабільність. Під стабільністю техніки слід розуміти не жорстко закріплений руховий навик, як це часто розуміється в практиці грібного спорту, а навик виключно лабільний, швидко і що ефективно змінюється із зміною рівня тренованості, "пристосовується" до стану і функціональних можливостей спортсмена в кожен конкретний момент проходження дистанції змагання. [16] Результати їх