1. Початк граматичнох традицiх 2. Теоретичне пiдгрунтя кодифiкаторнох галицьких мовознавцiв 3. Специфiка наукового пiзнання лiтературнох мови — страница 7

  • Просмотров 6647
  • Скачиваний 330
  • Размер файла 13
    Кб

українську мову виникли і під впливом його геополітичного критерію, застосованого до класифікації слов’янських мов: з огляду на розуміння історичної ролі конкретного народу, його історичної сили колись і тепер. Звідси „великі могутні народи, здібні творити власні держави, є для Добровського репрезентантами головних, т. зн. „такуючих”слов’янських мов”(цю думку проповідує в 1792р у першій класифікації слов’янських мов в

праці „Geschichte der Böhmischen Sprache und literatur”)[15] Крім того в Й.Добровського була ідея можливих переходів між слов’янськими мовами через географічне положення в минулому і сучасному, вона привела його, по-суті, дол ідеї генеалогічного підпорядкування мов. Звідси в Домбровського виникає теорія „про походження кілкох слов’янських мов з однієї спільної прамови, причому для підтримки такої теорії притягаються спільні язикові

прикмети”[16]. Думки про поділ слов’янських мов на 5 основних (Як зазначає К.Чехович: 1. Russisch, 2. Pohlnisch, 3. Illyrisch, 4. Croatish, 5. Böhmisch), обгрунтовані в 1792р, через два роки змінюється. Усі слов’янські мови поділяє тепер уже на два класи – східні і західні мови, а кожен клас надалі диференціює. До східних (або південних мов) належать russian і serlica, до західних (або півнвчних) – polonica і bohemica. Крім цих головних мов серед слов’янських Й.Добровський

виділяє ще „мови мішані або посередні”, які мають ознаки від обох класів. Саме такою мовою він вважає українську, однак і тут його погляди змінюють, оскільки вважає її промвжною між сербською та російською, а пізніше між російською та польською.[17] Й.Добровський дає галичанам важливу ідею – ідею плекання мови, яке охоплює її студіювання, аналізу граматичної структури і лексичного багатства, з одного боку, і розуміння

літературної мови як засобу вищого культурнолго життя. За цим крилися глибокі думки кодифікації літературної форми і її функціонаьне навантаження у суспільстві. Тому не дивно, що для Й.Добровського лише та слов’янська мова могла мати статус самостійності, яка мала граматику, словник і літературу цією мовою[18]. [1] Олександрович М. Історія нового українського письменства. Станіслав,1938, с 4. [2] Возняк М. До характеристики П.Лодія./

ЗНТШ, тCXIII, 1913, кн 1, с 149. [3] Там же, с 150. [4] Олександрович М. Історія нового українського письменництва. с 12. [5] Брик І.Й. Добровський і українознавство. Причинки до історії словянської Фільольогії/ [6] Олександрович М. Історія нового українського письменництва, с 11. [7] Так же, с 12. [8] Шурат В. В.Копітар і єп.Ів.снігурський / ЗНТШ, тCXXV, ЗНТШ, тСXLI-CXLIII. Праці фільольо гічної секції у Львові, 1925. с5-6. [9] Олександрович М. Історія нового українського