1. Початк граматичнох традицiх 2. Теоретичне пiдгрунтя кодифiкаторнох галицьких мовознавцiв 3. Специфiка наукового пiзнання лiтературнох мови — страница 6

  • Просмотров 6646
  • Скачиваний 330
  • Размер файла 13
    Кб

діалектів з допомогою однієї літературної мови. Тому „виступив проти роздроблення слов’янського світу на багато літературних мов”; розвиток слов’янських мов видавався йому занепадом „старих досконалих форм і тому він закликав, щоби при творенні літературної мови спірати її на традиціях старої слов’янської кулатури”[13]. Не дивно, що саме під впливом таких думок у галичан формується ідея мовної культури і мовної

свідомості, яка їх прив’язувала до пам’яток старого письменства; звідси ідея літературної мови на народній основі ще не мала перспективи не тільки розвитку, але й навіть появи. Однак праці Й.Домбровського – це спроба науквого пояснення проблем класифікації і статусу слов’янських мов взагалі, і проблем, пов’язаних з українською мовою зокрема. Проаналізувавши кореспонденцію Й.Домбровського з різними слов’янськими

мовознавцями, взявши до уваги праці Й.Домбровського, К.Чехович висвітлює думку Домбровського про українську мову. 1. Й.Домбровський знає українські землі, хоч там і не був; так, у промові перед цісарем Леопольдом II у 1791р він подає статистичні дані про населення слов’янських країн і про Галичину зокрема; зазначаючи, Що її населення – À 2580769 жителів, означаючи їх терміном „ruзish”– руський; 2. Від польського вченого Бандтневін мав

приклади живої української мови з околиць Заліщини та 65 українських пісень з галичини; 3.Цікавиться Буковиною і Великою Україною, має зразки української мови від невідомого харківського кореспондента. 4. Першу граматику української мови О.Павловського отримує тількиу 1826р (Що і позначилось на його міркування про статус української мови). 5. На означення української мови вживає назви Russia minor (Латинська назва України), Russia alba ma Russia

magna (про Білорусію і Росію) 6. Термін russisch у Й.Домбровського багатоозначальний: означає або східнослов’янські мови, або ро сійську літературну мову, або кожну східнослов’янську мову зокрема. 7. Термін ruthenisch – синонім до russisch, у листах К.Чехович знаходить ще одну назву – „lingua russica”. 8. Й.Домбровський звертає увагу на різницю між українською та російською мовами К.Чехович припускає, що Й.Домбровський міг бачити мішанину

церковнослов’янської, української і польської мов у літературних пам’ятках, тому „очевидно пояснює собі як явище упадкове, яке мало доказуват нездатність української мови до вищого культурного життя”[14]. 9. Дивиться на українську мову через призму поширених серед російських і німецтких мовознавців поглядів, що українська мова – це лише російський діалект, попсований польськими впливами. Погляди Й.Добровського на